Роль сім`ї і школи у мовному вихованні.

Однією з умов мовного виховання особистості є неперервна мовна освіта в Україні. Виняткову роль у вихованні багатогранної мовної освіти відіграє сім’я (колискові пісні, читання казок, віршів, оповідань, розповіді, бесіди-діалоги, ігри, екскурсії, прогулянки, що супроводжуються мовленнєвою діяльністю). В. Сухомлинський вважав, що сім’я – «джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави». На дошкільному етапі слід навчити правильно вимовляти звуки, збагатити словниковий запас дитини, заучувати напам’ять, спілкуватись, дотримуючись мовленнєвого етикету. Шкільний етап – кількаступеневий: у початковій школі основне — навчити писати й читати, навчити вчитися, оскільки мова – не лише об’єкт пізнання, а і його засіб. Найтриваліший шкільний ступінь – основна школа, у якій засвоюється цілісна система знань про мову, формуються моленнєво-комунікативні вміння і навички, відбувається гармонійний розвиток учнів. У старшій школі філологічного напряму поглиблюються мовні та мовленнєві компетенції. У професійно-технічних училищах мова вивчається з метою подальшої професіоналізації учнів (слухачів) та набуття ними в майбутньому вищої освіти. Університетська освіта дає можливість удосконалювати володіння мовою, уміння працювати з фаховими та художніми текстами, довідниковою літературою, професійно вести діалог у полікультурному світі. Формування мовної особистості – це довготривалий процес, який потребує об’єднання творчих зусиль фахівців-науковців, педагогів-практиків, громадських організацій і суспільства в цілому.

Відродження рідної мови та традицій народу.

На жаль, протягом  останніх десятиліть наша  духовність опинилася у занепаді. Тому нині нам усім стає зрозумілим, що  духовне відродження української нації, її культури вкрай необхідне і воно  має базуватись передусім на рідній мові, народних традиціях, на безцінних зразках фольклору.

Виховуючи дітей на традиціях,  ми зможемо сформувати у молодого покоління вірність ідеалам побудови в Україні демократичної, правової держави, горде почуття належності до українського народу, стимулювати національне пробудження, відродити громадянське сумління і національний обов'язок, любити та поважати українську мову. Доводимо глибинний зв'язок національного з духовністю особистості, інтелектуальною зрілістю і красою. У цьому і полягає мета виховання молоді на національно-культурних традиціях українського народу.

Питання мови в засобах масової інформації.

Кожного дня ми чуємо, читаємо та бачимо рекламу звідусіль. Ми знаходимо її ще не вийшовши з будинку, наприклад, в ліфті чи на дошці з оголошеннями. Реклама сьогодні міцно проникла в наше життя і закріпила свої позиції в ньому. Уявіть собі як би виглядав сучасний мегаполіс без реклами? Зрозуміло, що похмурим та сірим. Але потрібно розрізняти, яку ми хочемо бачити рекламу, бо всілякі оголошення та пропозиції, котрі правильно написані, розвивають та навчають нас деякою мірою. Такий ефект має і неякісна реклама. Що ми бачимо сьогодні? Помилки трапляються і в роликах, які демострують центральні канали, і на афішах, і на рекламних щитах, і на магазинних вивісках. Наша головна мета – боротися з такими погрішностями.

Культура мовлення і етика спілкування.

Серед головних питань культури мови загалом та мовлення зокрема є питання оволодіння правилами граматики, правопису, вимови й наголошення. Величезне значення має також вивчення й правильне використання мовних засобів вираження думки залежно від мети й змісту висловлювання.

Наймасовішим видом спілкування людей у суспільстві є саме ділове спілкування. Без нього важко обійтися у сфері економічних, правових, дипломатичних, комерційних, адміністративних відносин. Уміння успішно вести ділові переговори, грамотно й правильно укладати ділові папери в цей час стало невід’ємною частиною професійної культури людини – менеджера, керівника будь-якого рівня, службовця.

Сучасна людина повинна володіти наукою ділових відносин, уміти встановлювати й підтримувати цивілізовані відносини з людьми; культура ділового мовлення вимагає від мовців загальної культури, інтелігентності, ввічливості, знання норм літературної мови і вмінь ними користуватись.

Міміка і жести під час виступу.

Майстерність оратора виявляється в посиленні впливу жестом, мімікою. Зайва віртуозність не прикрашає мовця і викликає іронію, ворожість. Від жестів значимих, котрі сприяють успіху промови, необхідно відрізняти безглузді, механічні (струшування головою, поправлення волосся, одягу, вертіння ручки й ін.). Стверджують, що кращий жест той, на який не зважають слухачі, тобто який органічно зливається зі змістом промови. В ораторському мистецтві використовуються:

 ·   Ритмічні жести. Вони підкреслюють логічний наголос, уповільнення і прискорення промови, місце пауз. Наприклад, уповільнений рух вправо при проголошенні фрази «Говорить, що воду цідить».

·   Емоційні передають відтінки почуттів (стиснутий кулак, овальний рух руки).

· Вказівні рекомендується використовувати дуже рідко, коли є предмет, наочне приладдя, на які можна вказати.

·  Образотворчі наочно представляють предмет, показують його (наприклад, кручені сходи).

·   Символічні несуть певну інформацію. До цієї групи відносяться жест категоричності (шабельне відмахування пальцями правої руки), жест протиставлення ( руки виконують в повітрі рух «там і тут»), жест роз'єднання (долоні розкриваються в різні сторони), жест узагальнення (овальний рух двома руками одночасно), жест об'єднання (пальці чи долоні рук з'єднуються).

                                                                                                          Коваль Марії