Напевно, всі колись чули легенду про скриньку Пандори. Коли жінка піддалась цікавості та відкрила її, то на світ вирвались різноманітні біди та хвороби. Скринька спорожніла, а на її дні лишилась одна-однісінька «Надія». Я вважаю цю легенду дуже повчальною, адже вона спонукає зробити два висновки: перший – не можна порушувати суворі заборони, а другий – ніколи не треба впадати у відчай, адже вихід з будь-якої ситуації є завжди, просто потрібно не втрачати надію.

             В більшості людей рано чи пізно настає така ситуація, що здається, ніби життя втратило сенс. Тоді людина починає опускати руки, перестає робити те, що необхідно для досягнення бажаної мети. На допомогу приходить Надія.  Вона змушує людину діяти, активно шукати шляхи подолання проблеми.

                    До того ж, наші думки мають тенденцію до матеріалізації. Інакше кажучи: все, що ми уявляємо – збувається. Тож, якщо людина не втрачає надію і постійно яскраво уявляє те, чого хоче і до чого прагне, то вона обов’язково отримає це. Потрібні лише час та надія… Інколи буває так, що одна лише надія на ремісію у тяжкохворого пацієнта дійсно викликає покращення самопочуття, а то і повне вилікування хвороби! Це неймовірно, але факт.

             Кожен з нас на щось надіється чи чогось чекає. Та потрібно пам’ятати, що для того, аби це збулось, необхідно надіятись  всім серцем, усією душею; надія повинна заполонити всі наші думки, помисли і вчинки.

                                                                                                     Ганненко Ольга