Епатажного і бунтівного Миколу Вересня глядач впізнає, почувши вже півфрази. Вересень – це відомий український журналіст, телеведучий, громадський та політичний діяч, актор. Його особистість  вже довгий час привертає увагу громадськості, навряд чи український медіапростір знайде ще одного такого харизматичного журналіста.

Микола Вересень позиціонує себе як журналіст, що завжди говорить правду, а говорить він її зазвичай українською мовою. На перший погляд, його мова літературна, відповідає нормам і з неї можна брати приклад. Однак уважний слухач може помітити огріхи у вимові Миколи.

Навіть такий запеклий україномовний ведучий, як Микола Вересень, не позбувся впливу російської мови на українську. Зокрема, у його вимові чуємо [по^аган̌ ˚о], тоді як для літературної української мови процес «акання» не є властивим. Плутає іноді пан Микола і наголоси у словах, наприклад «та сама історія».

Ще одна особливість – Микола Вересень дозволяє собі використовувати нецензурну лексику. Можливо, він це робить для того, щоб бути ближчим до пересічних громадян, проте я вважаю, що рівень нашої національної культури на більш високому рівні, і ми можемо обійтись без вживання ненормативної лексики, тим більше – у засобах масової інформації.

Заключна фраза Миколи Вересня у даному інтерв’ю – «пока» (у значенні прощання) – взагалі явище суржикове, і не повинно вживатись в українській мові, оскільки вона мова має бути чистою і позбавленою будь-яких непотрібних явищ, що її забруднюють.

Як бачимо, навіть такій публічній  людині, як Микола Вересень, яка заробляє своїм мовленням гроші, властиво робити помилки у вимові. Але не буває людей-ідеалів, всім нам варто прагнути до самовдосконалення.

Резнік Тетяна