Депутати, художники та наукові діячі – теж люди, які припускають помилки не тільки на письмі, але і в усному мовленні.

Аналізуючи це інтерв’ю, я помітила незначну кількість помилок.

Вже в першому реченні телеведуча Катя Осадча робить акцентологічну помилку.  «… у театральному інституті ти часто – густо читав вірші’ Шевченка. Можливо, навіть вступав з вірша’ми Шевченка?...» Вимовляючи слово вірші, наголос повинен падати на перший склад, а не на останній. Таку саму помилку ми можемо почути і у відповіді Дмитра Ступки. Правильне вживання наголосу є важливим елементом усного мовлення.

Коли людина швидко говорить, вона не замислюється над тим як вона говорить: «… що був, коли дуже малий…». На мою думку, Дмитро припустив синтаксичну помилку (тобто неправильний порядок слів в реченні). Тому доречно виправити на «коли я був дуже малий».

У наступній відповіді Ступки можна почути русизм: «такий одуваньчик». В українській мові слово «одуваньчик» не існує, натомість ми можемо підібрати український відповідник – кульбаба.

«Переживав, хвилювався» це також русизм. У цьому реченні не доречно використовувати слово «переживав». По- перше, коли лунає це слово здається, що це русизм. По- друге, слово «переживав» насправді існує в українській мові, але не в значенні хвилюватися. Переживати – це жити довше, ніж хто-, що небуть або загибелі когось, чогось(визначення за Академічним тлумачним словником в 11 томах). Попросту Дмитре міг сказати тільки слово  «хвилювався».

«От…але мені трошки була така поблажка, тому шо я був малий… і з кожним разом виходило краще». У цій відповіді, як не дивно також є русизм. На жаль, в Україні дуже мало людей, які спілкуються чистою українською мовою. Тому в мовленні часто можна зустріти русизми, або слова іншомовного походження.

Наступне речення «Я пам’ятаю, що я виходжу на сцену і увага вся на мені, і я вибіг зі сцени, і розплакався…» Дмитро Ступка використав тавтологію «Я…, я…мені,…я…», а це також є великою помилкою. Можливо доречно буде так: «Пам’ятаю, що виходжу на сцену і вся увага мені…»

«Ото шо я знаю, шо то є Даша, я навіть прізвища її не знаю…» — це також неправильна побудова речення з використанням суржику і тавтології. Правильний варіант міг бути таким: « Я знаю що вона – Даша, я навіть прізвища її не знаю»

Корженівської Дарини