Жила-була на білому світі ДОБРОТА. Доброта – це крихітне диво, від якого піднімався настрій. Була вона невелика, але від неї відходили промінчики тепла і світла.

Вирушила Доброта в дорогу, щоб поділитися своїм теплом.

Тому, з ким Доброта зустрічалася в дорозі, відразу ставало тепліше, навіть якщо на вулиці було холодно. І зірки починали яскравіше освітлювати нічну дорогу. І вітер був попутним…

А як змінювалося настрій у подорожнього! Йому марилося, що хтось гладить його по голові теплою ніжною рукою. Йому хотілося посміхатися всім і говорити хороші слова.

Так Доброта оселилася в душі Людини! І породила Доброта там смуток-тугу, бо людина розуміла: не можна допомогти всім. Не всіх інвалідів та хворих можна вилікувати, всіх бездомних котів НЕ принесеш додому, всім сиротам НЕ знайдеш батьків...

Доброта була захована в Людині глибоко-глибоко, тому що вона не любила хвалитися. Доброта, зроблена від усього серця, ніколи не чекає обов'язкової відповіді...

Ось вона, чарівна сила Доброти!

Так і ходить Доброта досі по світу і обдаровує людей своїм теплом.

Але шкода, що пройшла вона повз деяких людей… Не зустрілися вони на життєвих дорогах...

Потрібно, щоб Доброта зустрілася з усіма людьми, і тоді зникнуть у світі війни, ненависть і зло.

Доброта – в дорозі, її на всіх вистачить! Тільки не треба звертати з головних доріг. Ви обов'язково зустрінетеся!

  

 Агневщикова Ліана