Доброта та жорстокість – одвічні суперники, які не закінчать свою боротьбу ніколи.  Жодна жива істота не може перехилити ваги рівноваги в будь-яку сторону, інакше світ просто припинив би своє існування.

Поняття доброти і жорстокості є абстрактними; вониє скрізь і ніде… Вони не існують самі по собі, для самовираження їм потрібна жива істота, насамперед – людина. Ми – ідеальне вмістилище для їхніх виявів і вчинків.  Звісно, людина зазвичай сама вирішує свою долю, має силу волі щоб зробити чи не зробити якийсь вчинок. Ми керуємося тим, що криється в нашій душі: будь то таємничі, сутінкові, темні болота, чи бездонні, безмежні, неосяжні і блакитні небеса.

На мою думку, добра людина – це не обов’язково меценат чи добродій, який віддає все своє майно вбогим та обездоленим. Доброта криється і в деталях, що є не менш важливо. Часто біля метро можна побачити стареньких і вбогих людей в потертому одязі. Вони просто не можуть прожити на свою пенсію, яку зараз пропонує нам держава, тому і змушені йти жебракувати проти своєї гордості аби хоч якось вижити. Це страшно. Кожен з нас може зробити добрий вчинок: дати декілька гривень. Для нас це не гроші, а їм, можливо, вони врятують життя.

…Та навіщо йти далеко? Прокиньтесь зранку і приберіть вдома, приготуйте щось смачненьке і купіть мамі чи сестрі квіти. Вони будуть приємно подивовані, на їх обличчі засяє щира посмішка. Здавалось би: нічого серйозного, але все ж момент добра. Можливо вони віджартуються, мовляв «Ну і що ти вже від мене хочеш?», але в будь-якому разі будуть задоволені і настрій покращиться. А якщо ви на хвилі радості та позитиву, то ним захочеться поділитись  і  з  іншими близькими людьми. Так що ми запускаємо ланцюгову реакцію добра. Як же все просто…

Та інколи ми стаємо заручниками подій, життєвих ситуацій і мусимо чинити не по своїй волі. Наприклад, ми «ідемо по головах» колег в гонитві за грошима чи кар’єрним ростом. Та це лише верхівка айсбергу. Ображаємо рідних, сваримося, говоримо жахливі речі, які боляче колють серця близьких нам людей. Невже ми хочемо бути такими жорстокими? Невже нам комфортно завдавати біль іншим? …Кожен дасть свою відповідь на ці запитання.

Ця одвічна боротьба є в кожному з нас, власні внутрішні війни, лише нам вирішувати якій стороні дати перевагу.  

Ганненко Ольги