У невеличкому королівстві Хмар жили собі Доброта та Жорстокість. Доброта  завжди була доброю і привітною, її обличчя сяяло радістю. З самого малечку мати навчала дівчинку робити якомога більше добрих справ. « Дитино моя, — казала мама, — не забувай те, чому я тебе навчала. Нехай у твоєму серці завжди живе добро».

Натомість Жорстокість була повною протилежністю. Вона не любила працювати і дарувати людям щастя,  але завжди встигала приносити в цей світ багато суму, страждань і жорстокості.

Дівчатка час від часу спілкувалися між собою, але це складно було назвати дружбою. Доброта завжди вибачала витівки Жорстокості…..

І ось одного разу дівчата сиділи на хмаринці і спостерігала за світом. На вустах Доброти лунала усмішка. « Так, сьогодні я попрацювала добре,» – промовила пошепки дівчинка.

— Чому ти завжди така весела? – запитала Жорстокість у дівчинки.

— Коли робиш добро, воно завжди повертається до тебе у вигляді позитивної енергії, тому я ніколи не стомлююся і завжди маю гарний настрій. Ти також можеш допомагати людям, роблячи добрі справи.

— А, що можна спробувати – подумала дівчинка. В мене є ідея давай сьогодні ти будеш робити мою роботу, а я – твою.

— Я навіть не знаю, я ніколи не робила лиха.

— Не переймайся, ось тобі інструкція де все детально написано.

— Що може трапитись за один день? – подумала Доброта. Гаразд, домовилися.

Дівчатка розійшлись по світу. Жорстокість зробивши одну добру справу втомилася. Їй стало це не цікавим і вона продовжувала робити зло. Натомість, Доброта виконувала обіцянку.

Коли дівчатка зустрілися, Доброта дізналася, що Жорстокість не робила добрих справ. Добро почало зникати і через це світ змінився.  

Доброта хотіла все виправити, але в неї нічого не виходило. Злоба переповняла її серце. І тоді  Вона побігла до палацу в чарівну кімнату. Там на верхній полиці Доброта знайшла книгу. Де розповідалося, як повернути добро у світ. Потрібно було пройти через річку до великої печери де лежав магічний камінь, за допомогою  якого у цей світ поверниться добро. Діставши цей камінь вона не знала що з ним робити. Доброта була у відчаї, але потім вона згадала мамині слова: « Доброта завжди поряд, її не потрібно шукати, вона завжди в твоєму серці».

Рівновага була відновлена.  

 Корженівська Дарина