На світі існує багато визначень доброти і жорстокості. Убільшості випадків люди розділяють ці два поняття. Адже ще з дитинства, коли нам малечі батьки читали казки перед сном, нас повчали, що доброта це гарна риса людини, а жорстокість — погана. Кожен з нас певно хотів би бути більш добрим, чуйним і уважним ніж жорстоким і злим. Але доброта не може жити  без жорстокості. Якщо не було б зла не було б й доброти.

Ми — люди. У наших вчинках і живе доброта і жорстокість. Допомогти бабусі перейти через дорогу, нагодувати голодного песика бутербродом і допомогти вимити посуд після обіду — ось у чому полягає доброта, у звичних для нас вчинках. Або забити на все це, пнути голодну тварину і посваритися з батьками через посуд — також вияв, але жорстокості. На мою думку доброта і жорстокість це одне ціле. Вони неначе лакмусові папірці одне для одного. Вони протилежні, але саме завдяки ним у нас є уявлення про добро і зло, правду і брехнюю, милість і жадібність. Якби ми самі не були жорстокими хіба ж ми могли бачити жорстокість у світі? І якщо не були добрими змогли б відрізнити добрі вчинки? Саме тому доброта і жорстокість живуть у нашому світі, у наших вчинках, у нас самих. І саме ми обираємо який із них для нас найбільш привабливий.

Є одна старенька історія про те як маленький синочок спитав у тата, доброта і жорстокість: хто з них перемагає? І тоді батько відповів йому, що у кожній людині є два вовки. Один символізує зло, жорстокість, ненависть, егоїзм, брехню. А інший доброту,  кохання, гармонію,  правду, щиристь і відданість. І вони постійно б'ються одне з одним. А перемагає з них той кого людина годує.

Ткачук Марія