Доброта та жорстокість-два поняття, які не можуть існувати один без одного. Вони обидва живуть у нашому світі, свотрюючи певну гармонію. Адже, якщо б не існувало жорстокості, ми б не розуміли, що таке добро.

Тисячоліттями люди сперечаються про те, чи потрібна доброта чи ні, гідна пошани чи смішна. Суперечки точаться, а люди страждають від того, що доброти в їхньому житті не вистачає. Якщо озирнутися навколо, придивитися, можна побачити недружніх, байдужих по відношенню один до одного, злих людей. Заходячи в автобус, неодноразово можно побачити, що ніхто не поступаеться місцем ні літнім людям, ні жінкам, які стоять з важкими пакунками, а чоловіки, як мені здається, одразу починають уважніше читати ранкову газету або на них раптово нападає сон і вони не можуть з ним боротися. Переходиш через дорогу — всі біжать, штовхаються, ніхто не посміхнеться. Куди ж поділася доброта? І хочеться крикнути: «Поверніть, будь ласка, людям доброту!»

Доброта-не людина, і знайти її, як мені здається, не так-то просто. А де ж живе добро?

Якщо спитати у дослідників, то вони мають експерементально доведену відповідь.Дoброта — як людське бажaння дoпомогти, поспівчувати, зробити щось для нужденного, виступила в якості предмета дослідження в одному експерименті. У ході цього дослідження, вчені задалися метою дізнатися, в якій країні живуть найдобріші та найчуйніші люди, здатні на добрі вчинки. У полі зору фахівців потрапляв будь-який добрий вчинок, від пожертви на благодійність, до походу в магазин за продуктами для немічної сусідки.

За результатами спостереження, було виявлено 5 лідерів за кількістю добрих людей, на душу населення — це США, Ірландія, Великобританія, Австралія і Нова Зеландія. Найменшим відсотком добряків відзначилася Греція, там готові допомогти чимось нужденному лише 13% населення. А в таких країнах, як Угорщина, Португалія, Туреччина та Естонія, лише кожен четвертий, що перебуває в державі, може проявити доброту і співчуття.

На мою думку, доброта живе на вулиці, на навчанні, в магазині, в парку - всюди можна бути добрим. Значить, вона не існує у конкретному місці на планеті Земля, а живе у вчинках людей, там, де люблять один одного, де потрібна допомога, де розуміють інших, де піклуються про близьких, де рятують друзів від біди, де не сваряться, посміхаються, де допомагають, де співчувають. Всі злочини, війни, погані вчинки здійснюються там, де немає добра, а де живе зло і жорстокість. І якщо люди будуть добрішими один до одного, то і злочинів, і зла стане менше.

Не лінуйтесь робити добра,
Лише зла не бажайте нікому.
Бо воно, як велика гора,
Стане вам на шляхові земному.
І заступить навколишній світ.
Зробить серце жорстоким, холодним.
Ви з любов’ю живіть з юних літ,
Будьте чуйним, веселим і добрим.

Жорстокість, на жаль, завжди супроводжувала доброту. Вона також живе у вчинках людей, а зароджується у серці.  Поняття жорстокості нероздільне від понять мораль та моральність, так як у світі тварин цілеспрямованої, усвідомленої жорстокості немає. Жорстокість зазвичай несе в собі поняття верховенства над покірливою чи слабшою силою.

Жорстокість по відношенню до тварини — проблема набагато серйозніша, ніж може здатися на перший погляд. Недобре ставлення до людей можна зрозуміти, так як люди можуть і заслуговувати певної реакції на свою поведінку. Хоча і тут питання досить складне — жорстокість породжує жорстокість. Але люди — це мислячі, свідомі істоти, які в силах пригнічувати і викорінювати в собі все погане і розвивати найкраще. Від тварин чекати чогось подібного не доводиться. Але вони, як представники природи, спочатку не мають ніяких злих задумів, вони — безпосередній прояв прекрасного в цьому світі. 

«Все недобре в серці людини мало б, здається, зникнути в дотику з природою — цим безпосереднім вираженням краси і добра». Л. Толстой

Здавалося б, навіщо говорити про ставлення до тварин, якщо і до людей ставлення не краще. Є діти, які раді познущатися над однокласниками, посміятися над чужими хворобами, є люди, які отримують задоволення від приниження інших, від чужого болю. Про яких тварин може йти мова, якщо існують такі проблеми, як расизм, фашизм і навіть загальна байдужність? Але, можливо, якраз і ставлення до тварин є ще одним моментом у становленні особистості, який призводить до подальших гірших наслідків, пов'язаних з відношенням до людей.

На мою думку, жорстокість не народжується з порожнього місця. Людина народжується як чистий аркуш. Протягом життя вона формується і насичується як негативними, так і позитивними якостями, поглядами, рисами в залежності від того, в якому суспільному середовищі перебувала, який життєвий досвід отримувала. І таких людей не мало. Можливо, вони і виношують у своєму серці доброту, але, боючись показати себе як слабку людину, починають виплескувати з себе жортокість. Так-так, «як слабку людину», тому що, нажаль, більшість людей користується добрими вчинками, милосердям інших.  Одразу згадується одна суперечлива, але правдива думка: "Жорстокість — це риса характеру добрих людей, вона виникає тоді, коли об твою доброту починають витирати ноги".

Отже, приймаючи життя таким, яке воно є, і з жорстокістю і з добротою, потрібно завжди залишатись людяним, викорінювати з себе та своїх близьких схильності до злодіяння. Добро починається з тебе!