19 березня 2015 Неживий О. І. (літературознавець, вчений, педагог, журналіст) відвідав наш університет з метою ознайомлення студентів зі  своїм електронним проектом «Григір Тютюнник: Життя у слові», в якому були представленими різні рідкісні фотографії, відеозаписи, різні біографічні відомості Григіра.

         Олексій Іванович неодноразово наголошував на тому, що дуже важливим зараз є знаходження різних біографічних відомостей про життя письменників, зокрема і Тютюнника. З кожним днем зберегти листи чи особисті речі стає все важче, тому так важливо робити це саме тепер. Наприклад, листи Григіра до матері сьогодні зберегаються у сторонньої людини, тому літературознавець не має можливості отримати їх та опублікувати. Також Олексій Іванович розповів один цікавий випадок, який яскраво доводить вищесказану тезу. Йдеться про те, що він практично «врятував»  оригінал  голосу Тютюнника.  Цей запис був на одній із плівок знайомого Неживого. Коли журналіст вже переглянув всі плівки, та потрібної так і не знайшов, то помітив, як мала дитина грається якоюсь із них на подвір*ї. Це була саме та! Ще хоча б одна година зволікання, і оригінал був би втрачений на завжди.

              Письменнику присвячено одну з вітрин Музею однієї вулиці. В середині 1960-х років він мешкав на Андріївському узвозі. В музеї виставлені автографи Григора Тютюнника (Олексій Іванович неодноразово наголошував на тому, що цю тему можна розвинути аж до написання магістерської роботи), листи до друга та багато іншого.  

              Тож потрібно знаходити і берегти все, що так чи інакше допомагає нам зрозуміти внутрішній світ письменника, його душу. Фотографії, біографії, автографи, голос – все це в цілісності утворює відчуття того, що Григір Тютюнник не просто письменник із картини в класі української мови та літератури, а цілком реальна особистість, яка мала свої бажання, відчуття. 

 Ганненко Ольга