Які асоціації виникають у вас коли ви чуєте слово «надія»? Для когось це останній шанс, остання можливість щось змінити. Для когось це річ яку втратив назавжди і яку повернути вже неможливо.

А, що означає надія для мене? 

Особисто я знаю багатьох особливих людей які ассоціюють надію із ліннощами. Чому? Все надто просто! Бо сподівання — це ліннощі. Якщо людина точно впевнена то надія їй не потрібна. 
Але я вважаю, що це не зовсім так.

Люди завжди кажуть, що надія вмирає останньою, саме тоді коли втрачаєш все, що маєш, тоді коли у всіх наколо тебе опускаються руки, коли відчуваєш, що наче весь світ відсторонився від тебе і зараз ти самотній, людина не має втрачати надію, адже тільки тоді коли людина щиро вірить, що все не так погано, що є за, що боротися, що є надія на світле майбутнє — тільки тоді «надія» набуває особливого сенсу для кожного  з нас.

Надія буває різною. Так само як і ми — люди.

Буває гарячою, сповненої бажання і прагнення до змін, буває мертвою у тих хто втратив віру у краще і на шанс почати все з нуля, буває черствою, скупою на любов та відвагу, буває егоїстичною коли зусереджена тільки на власних ітнересех, буває материнською — ніжною та ласкавою до своїх діток та переповненої бажанням подарувати для малечі власне велике щастя, буває жортокою і немилосердною.

Але все ж надія, на те і є надією, щоб мати для кожного з нас своє неповторне значення.

Ткачук Марія