На мою думку, Богдан Ступка був і лишається взірцем літературного українського слова. Цей надзвичайний чоловік говорив так, що міг зачепити струни душі навіть найчерствішої людини. Він був одним із зовсім небагатьох людей, хто міг зачарувати одним єдиним словом. Його мовлення мало і має сильний вплив на українськиї народ. Коли він говорив, усі мовчали, насолоджуючись кожним його словом. Людина, з абсолютно чітким і логічним мовленням, без типових у наш час «шо» і суржику. Богдан Ступка один з небагатьох, хто дійсно заслуговує поваги.

Аналізуючи читання Богданом Ступкою вірша Ліни Костенко «Крила» можна прослідкувати ту магічну, невидиму чарівність його мовлення. Воно чітке, насичине, щире. Видно, що актор не просто говорив слова, він проживав їх, він відчував їх кожною часточкою своєї душі. Його міміка, інтонація, логічні наголоси — усе це є частинкою чогось магічного, що змушує передивлятись цей відеоролик знову і знову:

Коваль Марії