«Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру, як же я можу не реагувати на це?».
                                                                                                         Михайло Коцюбинський                                                                                                                  

Почну з того, що як у дитини не може бути двох матерів, так само в країні не варто проголошувати двомовність, бо з часом іноземна може витіснити рідну корінному населенню мову.

«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову!», — одного разу написала відома поетеса Ліна Костенко.

В історії безліч прикладів, що коли вороги прагнули заволодіти державою, керувати свідомістю людей, вони починали свою колонізаторську політику з видання законів, згідно з якими освіта рідною мовою суворо заборонялася, а письмові пам’ятки знищувались миттєво.

Нині інтерес до вивчення української мови зростає. Молоде покоління захоплене духом революційних ідей про самобутність нації починає відроджувати надбання минулого. Сучасні підлітки надають перевагу українським гуртам, письменникам та підтримують кінострічки, які знімали вітчизняні режисери.

Ще п’ять років тому фільми рідною мовою не сприймалися публікою, але зараз, коли переклад став професійним та якісним, попит зріс.

Важко згадати всіх зірок завдяки яким стрімко поширюється українська культура в народні маси. Зокрема, співочий гурт «Океан Ельзи», на чолі з патріотом Святославом Вакарчуком виконує пісні рідною мовою, і тим самим  збагачує словниковий запас суспільства.

Цікавим явищем у творчій сфері стала поява фольклорних фестивалів. Жителі різних міст презентують вироби зроблені власноруч, поезію та пісні, що колись користувалися популярністю в їх областях.

Я вважаю, що мова – це неначе група крові. Вона дається нам від природи і ми не можемо її змінити. Я народилася в Україні, мої батьки спілкуються українською. Я не бачу об’єктивних причин, потреб спілкуватися іншими мовами мешкаючи в Україні. Наша мова – це  не тільки набір слів, речень, а історія нашого народу.  Опановуючи мову дитина засвоює світоглядні позиції, моральні якості та звичаї, котрі існували в минулому, але не втратили актуальності й нині.

Найкраще мою думку доводить вислів Івана Огієнка: «Мова – це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова – це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я… І поки живе мова – житиме й народ, яко національність… От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань»

Отже, пам’ятаймо, що наша мова є унікальною і неповторною. Саме з поваги до мови починається формування любові до Батьківщини, усвідомлення своєї цінності як громадянина України, який гідний поваги.

 Фещенко Марія