«Мова – залізний обруч, мова згуртовує народ воєдино», –
так сказав ще 1820 року фінський письменник Яакко Штейні.

Мова належить до атрибутів держави, тобто є одним із визначальних чинників державності народу з кордонами, територією, армією, господарством. А тому питання становища державної мови – це такі ж питання національної безпеки держави, як проблеми прозорості наших кордонів, формування Збройних сил, територіальна цілісність.

Двомовність або багатомовність в державі є однією з основних проблем на сучасному етапі розвитку нашої Батьківщини. Але Україна має одне з найкращих в Європі законодавство у сфері захисту прав національних меншин. Ми ратифікували базові міжнародні документи у цій сфері і пішли одними з перших на ратифікацію Хартії регіональних мов та мов меншин. А стояти на принципових позиціях щодо державної мови, забезпечити мовні права українців не можемо.

Також важливо не плутати такі поняття як багатомовність та діалекти, адже останні якраз є підтвердженням того, що українська мова вбирає в себе, збагачується та не забуває віддавати найкраще іншим мовам.

Щоб змінити існуюче мовне становище, треба невідкладно розв'язати три першочергові завдання: РОЗРОБИТИ КОНЦЕПЦІЮ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ, яка б дала основу для формування всього масиву мовного законодавства і практичний механізм його втілення; прийняти новий Закон про мови в Україні, який би зміцнював позиції української мови – важливого чинника єднання народу; створити орган державної виконавчої влади з питань мовної політики, який би став центром розробки і реалізації державних мовних програм, здійснював упровадження мовного законодавства.

Тому не забуваймо минуле та думаймо про майбутнє!

Поліщук Тетяна