Дорогі друзі, я думаю ви погодитеся зі мною, що школа – найкраще, що може статися з людиною за все її життя. Це спогади про друзів, про недругів, про перше, як нам здається, справжнє кохання.

Було так лячно, коли ми вперше прийшли до школи. Велика кількість незнайомих людей. Мама тебе постійно смикає за руку. У кожного з нас залишилися ці спогади.

Ще трохи і ми підемо, але з нами залишаться любов та повага до Вас, шановні вчителі. Весь цей час Ви були для нас усім – і турботливими батьками, і суворими вчителями, і мудрими вихователями. Ми тільки зараз розуміємо: як важко було з нами. Але одне ми знаємо точно – ми любимо Вас. Ви в кожного вклали частинку своєї душі. Ми підемо, але в серцях ми назавжди збережемо любов і повагу до Вас. Ким би ми не стали, куди б нас життя не розкидало, та завжди від серця до серця тягнуться невидимі стрічки спогадів про Вашу вчительську справедливу науку, Ваше серце, віддане  нам, дітям. Час наскільки швидко промайнув, що  ми не встигли зрозуміти, а вже настав останній дзвоник.

Від щирого серця я хочу побажати Вам, випускники, нереального щастя в житті та нехай воно буде чисте, як сльоза! Я хочу, щоб ви всі були щасливі! Я вдячна Вам за ці найкращі роки, проведені саме з Вами! Дякую за одне величезне серце на всіх!

Поліщук Тетяна