В одній із публікацій я прочитала: «Ми живемо в такому полі жорстокості, у такій його напрузі, що ніхто ні від чого незастрахований. Ані від того, щоб стати вбивцею, ані від того, щоб стати жертвою. Жорстокість стала повсякденною справою. Прояви її не шокують ні дорослих, ні дітей».

 Наше життя – це низка подій, що змінюють одина одну, але в ньому не повинно бути місця жорстокості, особливо серед дітей. Завдання батьків виховати гідну заміну собі на Землі. Часто так буває, що діти не виправдовують очікування дорослих, і замість гуманних і дбайливих діток виростають злі і не знаючі жалості. Хто винен у тому, що дитина стає такою агресивною? 

Нерідко на вулицях міста можна зустріти дітей, які жорстоко знущаються над тваринами і завжди залишаються безнаказані, бо байдужим дорослим немає до цього діла (Не людину ж убили!). Але чи так ці вчинки безневинні? Багато маніяків у дитинстві знущалися над тваринами і отримували від цього задоволення, тому дорослі не повинні проходити повз таких знущань!

Дитина може вчинити жорстоко від незнання, від нерозуміння, що крик і плач товариша – свідчення страждання й болю, завданих нею. Якщо дитина не навчена розуміти і співпереживати, вона не здатна правильно оцінювати й відчувати чужі страждання. Хоча це не виправдання, оскільки гуманності у ставленні до інших можна не навчитись ніколи. Збудити в дитячій душі співчуття – завдання дорослих – батьків, учителів, вихователів тощо.

Не викликає сумніву, що жорстокості можна навчитися. Якщо дитина виховується в такому середовищі, де жорсткі, безжалісні зіткнення є буденною справою, вона з легкістю засвоює наочні зразки поведінки. Тим більше, що зразки сучасної масової культури, до яких діти дуже чутливі, також переважно нав'язують стереотипи саме жорстокої поведінки. Звідси проста й природна рекомендація для дорослих: піклуйтесь про коло інтересів дитини, особливо молодших школярів, обмежуйте перегляд бойовиків, комп'ютерні ігри з елементами жорстокості, насилля та агресії...

Слід постійно, на власних прикладах, навчати дітей доброти, людяності, гуманності. 

Людям необхідно зрозуміти: жорстокість – це «хвороба» не дитини, а того середовища, у якому вона росте, де формується її особистість. Дуже справедливі слова: «Ми не в змозі покращити родину, в якій ростемо, але в наших силах покращити родину, у якій ростимуть наші діти».

 

 Агневщикова Ліана