Доброта живе у вчинках

           Ви, напевне, помітили, що інколи вистачає єдиного слова щоб зробити людині приємність, допомогти, втішити, звеселити. Недарма кажуть: «Від теплого слова і лід розмерзає». Проте як же ті люди, ті маленькі особистості,  які не  можуть зарадити добрим  словом? Такі люди найчастіше добрі, але досить часто зовсім безпорадні в оточуючому їх жорстокому світі. Та не зважаючи на ці обставини, вони постійно намагаються хоч трішечки змінити і розкрасити своє сіре життя, зробити його кращим та більш радісним. Вони творять добрі справи… Іноді невеличкі, іноді такі, які здатні врятувати життя. Проте роблять вони ці добрі справи не тому що так треба, не для того аби самоутвердитися в соціумі і показати себе з кращого, «доброго» боку. Вони творять добро тому, що воно зігріває душу і допомагає відчувати себе живим. Такі маленькі люди є фундаментом цього суспільсва.

            Великою повагою до такої маленької людини відзначається і чудова поема О. Генрі «Останній листок». По сюжету новели Джонсі тяжко захворює і спостерігаючи світ через вікно, вона вирішує, що помре, коли за вікном відлетить останній листок плюща. На вулиці осінь, і листя на плющі стає все менше і менше, тому все менше і менше часу залишається у дівчини до кінця її життя. Подруга хворої розповідає старому художнику про те, що загадала Джонсі і своєю розповіддю примушує його замислитися над тим, як же допомогти дівчині.Коли на плющі залишався останній листок, хвора Джонсі вже не сподівалася на своє одужання, і наступного ранку прокинувшись, не думала, що листок буде ще на місці. Але він залишався там навіть незважаючи на погану погоду, вітер та дощ, і дівчина вирішила, що це добрий знак і швидко пішла на одужання.

            Лише після того, коли молода художниця майже одужала, вона дізналася, що єдиний листок на плющі – це остання робота старого Бермана, який усе своє життя мріяв написати шедевр. Таким шедевром і став останній листок плюща, малюючи який у непогоду, старий художник застудився і вже через два дні помер.

              Я вважаю, що вчинок старого Бермана – це приклад надзвичайної доброти, на яку здатні лише звичайні люди, яких багато серед нас і яких ми навіть не помічаємо у нашому метушливому повсякденному житті. Така доброта набагато важливіша, ніж окремі героїчні вчинки. І невеличкий листок плюща – це справжній шедевр, та шедевр не в художньому розумінні, а в життєвому, бо в нього була вкладена любов людини з великою душею, любов до іншого, надзвичайне бажання людяності і добра. В образі Бермана О. Генрі показав героя з доброю душею і змусив нас пильно придивлятися до кожної людини та вчитися бути гуманним, відноситися з добротою до всього, що нас оточує.

Коваль Марії