Жорстокість живе у соціумі

   Говорять, що жорстокими нас робить життя. Наше суспільство породжує жорстокість, породжує умови, в яких сучасні діти змалечку сприймають безжальну поведінку як щось звичне. Нині діти, переглядаючи сцени насилля зовсім не лякаються і не відмовляються від перегляду. Вони навпаки з цікавістю споглядають на сцени насилля, іноді істерично сміючись. Коли людина щодня бачить сцени насилля в розважальних та інформаційних програмах, то поступово стає нечутливою до чужих страждань. Саме суспільство через інтернет і телебачення, через сучасні моральні цінності виховує із дітей безжальні машини для існування. Навіщо цьому світові добро? Навіщо жалість чи співчуття? Коли є безжальна машина, яка не зупиниться ні перед чим на шляху до своєї мети. І ми ще дивуємося з того, як людина може жорстоко ставитися до почуттів інших людей, не враховувати їхніх інтересів. Все просто: ще з дитинства ніхто не акцентував увагу на цьому. Ніхто не  говорив, що потрібно думати не тільки про себе але й про інших.

      Жорстокість часто впливає негативно на психіку людей і підштовхує їх до жорстокості. Ноемі Діас Маррокін, яка викладає в одному з мексиканських університетів, про це сказала: «Люди вчаться насильства, воно є частиною нашої культури… Ми стаємо агресивними, коли оточення толерує насилля і заохочує до цього». Жертва може сама стати насильником, поводячись з іншими так само, як поводились із нею.

    Чимало тих, хто зловживає алкоголем або наркотиками, є агресивними. Інших штовхає до насилля невдоволеність урядом, який не дбає про їхні потреби. Деякі вдаються навіть до крайнощів — аби звернути на себе увагу, вони жорстоко поводяться та організовують теракти, від чого страждають невинні люди.

     У цей непростий час, коли на несформовану свідомість навалюється безліч шкідливих впливів, родинам не можна забувати про прилучення дітей до моральних цінностей та духовності. Це дуже благотворно впливає на юні почуття, викликає світлі душевні порухи.

Коваль Марії