Мова — це наша національна ознака, в мові — наша культура, сутність нашої свідомості.

Іван Огієнко

Важко знайти народ, який би так само, як і український, виборював право на існування своєї мови. Мати власну мову для кожного етносу — дуже важливо, оскільки, як відомо, без мови немає нації.

Українську мову, одну з наймилозвучніших у світі, свого часу забороняли, говорили, що її не існує і ніколи не існувало, за її використання у своєму письмі і мовленні жорстоко карали. Однак українці залишили в своїй історії безліч повстань, протестів, однією з основних ідей яких було вільне використання української мови.

З тих пір пройшло багато часу, і зараз кожен може вільно розмовляти солов'їною. Але, на жаль, тепер багато українців свідомо відмовляються від неї, вважаючи її занадто простою і навіть, як би це парадоксально не звучало, ганебною. Вони намагаються довести національно свідомим українцям, що розмовляти українською — непристойно для міських жителів, інтелігенції, бо так розмовляють тільки простаки. На мою думку, це абсурд, бо мова великого Т.Шевченка, незламної Лесі Українки, мудрого І. Франка, стійкого В. Стуса та багатьох інших не може бути ганебною чи смішною. Людина ж, що свідомо паплюжить власну  мову, не може називатися справжнім патріотом і громадянином своєї держави.

Отже, ми маємо пам'ятати, скільки наші предки вклали у те, щоб зараз ми могли вільно розмовляти мовою, яку пронесли з собою крізь віки. Любов до рідної мови — це те, що знаходиться глибоко в душі кожної людини, і це те, що визначає її як свідому особистість.

Резнік Тетяна