Кожна людина бажає справити на оточуючих враження. Але, щоб досягти позитивної думки про себе, людина повинна працювати над собою.

Людина – істота розумна, її розум постійно вимагає чогось цікавого для власного розвитку, тому людина завжди прагне спілкування з кимось.    

Та  чи вміємо ми спілкуватися? Чи завжди усвідомлюємо силу свого слова? Чи остерігаємось завдати необережним словом душевної рани співрозмовникові? Спостереження показують: не всі і не завжди.
Живучи в постійному дефіциті добра, милосердя, любові, в надмірі зневаження гідності, честі, знецінення моральних чеснот, ми непомітно для себе спростили, збідніли етикет спілкування, засмітивши його нецензурною лексикою.
 Нецензурна лексика вже так влилася в наше спілкування, що й у світі, напевно, не залишилося жодної людини, яка хоч раз би нею не користувалася. 

Та чи приємно нам слухати таку мову, де раз у раз проскакує «гостре слівце»? Думаю, що ні. Ми не повинні псувати свою мову нецензурною лексикою, адже це отруює спілкування і сприяє деградації суспільства. 

Саме тому, спілкуючись з людьми, пам’ятайте про те, що будь-який відступ від норм літературної вимови сприймається співрозмовниками, як ознака недостатньої культури або відсутності освіти.

Слово – не горобець, вилетить – не піймаєш.Спілкування, насамперед – це контакт, в якому необхідно «себе показати». Тому, що маєш сказати – наперед обміркуй.  

Лихолат Марина