У щастя людського є рiвних два крила: 
Троянди й виноград — красиве i корисне. 
(М. Рильський, «Троянди й виноград»)

Є такий стан людської душi, коли хочеться злетiти в небо, смiятися i спiвати, дарувати свою радiсть усiм, хто поряд. Таке почуття називають щастям.

Люди прагнуть бути щасливими i споконвiку намагаються зрозумiти, як цього досягти. Справа в тому, що щастя для кожного рiзне, в залежностi вiд особистостi людини, вiд її духовної сутностi, свiтогляду. А це, в свою чергу, залежить вiд виховання, оточення, умов життя.

«Навчити людину бути щасливою не можна, — писав А. С. Макаренко, -але виховати її так, щоб вона була щасливою, можна». 

Г. Сковорода з ним, мабуть, не погодився б, вiн намагався вчити людей саме бути щасливими, але не такi вже протилежнi цi думки: мандрiвний фiлософ передбачав у досягненнi щастя момент самопiзнання i навiть самовиховання. У пiдгрунтi щастя, на його думку, лежать душевнiсть, сердечнiсть, простота, скромнiсть, але не приниженiсть, i — дуже важливо — вмiння розумiти власнi бажання i посiдати мiсце в життi, вiдповiдне внутрiшнiм здiбностям.

«Шукаємо щастя по країнах, столiттях, а воно скрiзь i завжди з нами; — писав вiн, — як риба в водi, так i ми у ньому, i воно бiля нас шукає нас самих. Нема його нiде вiд того, що воно скрiзь. Воно схоже до сонячного сяйва — вiдхили лише вхiд у душу свою». 

Отже, у кожного з нас свої шляхи до щастя i своє його розумiння. Для одних — це матерiальний добробут. Для iнших особисте щастя. Когось робить щасливим влада, грошi.

Багато хто знаходить щастя у працi. Є навiть напiвжартiвливе прислiв'я: якщо людина хоче бути щасливою на мiсяць, їй треба закохатися, якщо на рiк — одружитися, а якщо на все життя — знайти роботу до душi. 

Скiльки є людей повсюди, скільки в світі щастя є...

Лихолат Марина

Міміка і жести під час виступу

Невербальні засоби відіграють важливу роль у спілкуванні з аудиторією.

Міміка – це вираз обличчя людини, вона виявляється головним елементом відображенням емоцій і почуттів. Іноді людина не змозі контролювати свої емоції.

Міміка відображає настрій людини. Тому важливо аби вона була природньою і відповідала певній ситуації. Не потрібно навмисно робити той або інший вираз обличчя та імпровізувати, це тільки погіршить ситуацію. Проте, якщо мовець справжній актор – нехай спробує!

Жести з’являються спонтанно, і тому мовець не повинен придумувати їх заздалегідь.

Жестикулювання завжди допомагає мовцю яскравіше виразити свої думки. Але він не повинен зловживати ними. Інколи надмірне жестикулювання говорить про внутрішню напругу та невпевненість у собі. Таке жестикулювання може збити з пантелику слухача, а іноді дуже сильно роздратувати.

Філолог — професія цікава

Хто такий філолог? Сама назва цієї спеціальності означає «любов до слова». Шкільні вчителі іноземних мов, рідної мови і літератури — це теж філологи.

У людей з такою професією має бути гуманітарний склад розуму, схильність до написання творів та віршів. Філолог повинен бути ввічливим, оскільки він вказує, як правильно розмовляти своїм учням.

Спеціалізації:

Викладацька діяльність. Українська мова і література входить у число основних дисциплін і підлягає обов'язковій атестації при завершенні циклу неповної та середньої освіти. Вчитель української мови і літератури завжди може знайти собі робоче місце в середніх освітніх закладах, в системі вищої і додаткової освіти — скрізь потрібна професія філолог.

Філолог — перекладач. Професія перекладача має великий попут на ринку праці. У фахівця, що володіє не тільки знаннями в області іноземної мови, але і методиками синхронного, технічного, літературного перекладів повинна обов'язково бути професія — філолог. Плюси і мінуси в цій сфері є, як у всіх інших. До позитивних моментів можна віднести попут і рівень зарплати. Мінусом професії є високий рівень психоемоційного напруження і відповідальності при синхронних перекладах.

Філолог в науковій діяльності. Для дослідження предмета науки в історії її формування та для глибини пізнання феноменів в онтології мови необхідна професія — філолог. Опис феноменології словесності — це тільки одна з граней наукового дослідження. Філологічні дослідження закономірностей формування слів роблять відкриття в способах історичного і сучасного мислення, що, у свою чергу, допомагає глибше пізнати людину.

Видавнича діяльність. Видавнича діяльність охоплює багато напрямків, все, що стосується організації, виробництва і розповсюдження друкованої продукції у будь-якій формі. Саме в цій сфері повною мірою задієний філолог. Журналіст, копірайтер, блогер — виробник авторських текстів. Це пряме покликання людини з філологічною освітою. Редакція і підготовка матеріалів до друку. Просування матеріалів і випуск. 

Отже, філолог – це професія багатогранна та цікава.

Що для кожного з нас щастя і чи потрібно воно взагалі?

 «Щасливий той, хто влаштував своє існування так, що воно відповідає особливостям його характеру. »Георг Вільгельм Фрідріх Гегель

Все життя кожен з нас ставить собі певні життєві цілі. І більшість з них закінчується словами " ...і головне бути щасливою(щасливим)" Але, що насправді щастя і чи потрібно його чекати усе життя? 

Кожен може сказати щасливий він чи ні залежно від того як почався день, чи ненароком наступив на хвіст розлюченому коту, чи випив вранці філіжаночку кави або посварився з коханою людиною. Але нажаль ми за горою дрібниць не помічаємо найважливішого. Щасливий ти чи ні все це залежить цілком і повністью від тебе. Чи справді є сенс все життя гнатися за примарою з написом на лобі «ЩАСТЯ: БЕЗКОШТОВНО, КОЖНОМУ І НАЗАВЖДИ». 

«Двері щастя відчиняються, на жаль, не всередину — тоді їх можна було б розчинити бурхливим натиском, а зсередини, і тому нічого не поробиш! »Серен Обю К'єркегор.

Зміст щастя для кожного є індивідуальним. Хоть його вбачає у поважному соціальному становищі, хтось його помітив у власних дітях. Дехто жити не може без коханих і рідних людей, а для когось щастя це самотність. Як не дивно але щастя можна знайти у самому собі. Але для цього потрібно бачити трохи далі свого носа, трохи далі віконної рами, трохи далі монітора комп'ютера.

Щастя — воно є. Головне його бачити.

У великому і неосяжному світі існує багато цінностей. Одні люди над усе в житті ставлять гроші, збагачення, матеріальний достаток, інші ж — духовність і моральні надбання. Можна віддавати себе повністю обраній справі, вчитися, читати різноманітну літературу, але поряд із цим не втрачати марно час. Треба вміти цінувати його. 

Дуже часто ми сумуємо, загубивши якусь річ (навіть олівець), впадаємо у розпач, втративши коштовності, але зовсім не шкодуємо, коли гаємо час. Мені здається, що його втрата рівноцінна смерті людини. Ніщо не може її зупинити. Я.Дмитренко застерігає нас: «Мандрівник вічний — невблаганний час — іде вперед, його не зупинити». Все на цій землі перестає існувати, але не він — швидкоплинний і незліченний. 

Українські письменники, поети своїм життям доводять нам, що не можна витрачати час на пусті, непотрібні справи. Сосюра закликає і себе, і нас: 

Працювать! Працювать безумовно! 

Кожній хвилі нема вороття! 

Ні! Я зовсім іще не заповнив.

Золотої анкети життя. 

Це свідчить, що люди повинні берегти кожну секунду, бо «велике щастя — жить», але, на жаль, воно може перерватися, а треба встигнути все зробити. 

Слова І.Франка: «Працювать, працювать, працювати! В праці сконать!» — свідчать про його активну життєву позицію, надзвичайну діяльність, яка билася в кожній клітині єства письменника, який вмів цінувати час. 

Іноді зустрічаєш стареньких людей, які молоді духом і за своє життя встигли зробити так багато, що їм є про що розповісти, а слухати їх дуже приємно. Вони завжди прохають нас берегти свій час, не витрачати його марно і нагадують: «На годину спізнешся — за рік не доженеш».

Коваль Марії

Роль сім`ї і школи у мовному вихованні.

Однією з умов мовного виховання особистості є неперервна мовна освіта в Україні. Виняткову роль у вихованні багатогранної мовної освіти відіграє сім’я (колискові пісні, читання казок, віршів, оповідань, розповіді, бесіди-діалоги, ігри, екскурсії, прогулянки, що супроводжуються мовленнєвою діяльністю). В. Сухомлинський вважав, що сім’я – «джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави». На дошкільному етапі слід навчити правильно вимовляти звуки, збагатити словниковий запас дитини, заучувати напам’ять, спілкуватись, дотримуючись мовленнєвого етикету. Шкільний етап – кількаступеневий: у початковій школі основне — навчити писати й читати, навчити вчитися, оскільки мова – не лише об’єкт пізнання, а і його засіб. Найтриваліший шкільний ступінь – основна школа, у якій засвоюється цілісна система знань про мову, формуються моленнєво-комунікативні вміння і навички, відбувається гармонійний розвиток учнів. У старшій школі філологічного напряму поглиблюються мовні та мовленнєві компетенції. У професійно-технічних училищах мова вивчається з метою подальшої професіоналізації учнів (слухачів) та набуття ними в майбутньому вищої освіти. Університетська освіта дає можливість удосконалювати володіння мовою, уміння працювати з фаховими та художніми текстами, довідниковою літературою, професійно вести діалог у полікультурному світі. Формування мовної особистості – це довготривалий процес, який потребує об’єднання творчих зусиль фахівців-науковців, педагогів-практиків, громадських організацій і суспільства в цілому.

Відродження рідної мови та традицій народу.

На жаль, протягом  останніх десятиліть наша  духовність опинилася у занепаді. Тому нині нам усім стає зрозумілим, що  духовне відродження української нації, її культури вкрай необхідне і воно  має базуватись передусім на рідній мові, народних традиціях, на безцінних зразках фольклору.

Виховуючи дітей на традиціях,  ми зможемо сформувати у молодого покоління вірність ідеалам побудови в Україні демократичної, правової держави, горде почуття належності до українського народу, стимулювати національне пробудження, відродити громадянське сумління і національний обов'язок, любити та поважати українську мову. Доводимо глибинний зв'язок національного з духовністю особистості, інтелектуальною зрілістю і красою. У цьому і полягає мета виховання молоді на національно-культурних традиціях українського народу.

Питання мови в засобах масової інформації.

Кожного дня ми чуємо, читаємо та бачимо рекламу звідусіль. Ми знаходимо її ще не вийшовши з будинку, наприклад, в ліфті чи на дошці з оголошеннями. Реклама сьогодні міцно проникла в наше життя і закріпила свої позиції в ньому. Уявіть собі як би виглядав сучасний мегаполіс без реклами? Зрозуміло, що похмурим та сірим. Але потрібно розрізняти, яку ми хочемо бачити рекламу, бо всілякі оголошення та пропозиції, котрі правильно написані, розвивають та навчають нас деякою мірою. Такий ефект має і неякісна реклама. Що ми бачимо сьогодні? Помилки трапляються і в роликах, які демострують центральні канали, і на афішах, і на рекламних щитах, і на магазинних вивісках. Наша головна мета – боротися з такими погрішностями.

Культура мовлення і етика спілкування.

Серед головних питань культури мови загалом та мовлення зокрема є питання оволодіння правилами граматики, правопису, вимови й наголошення. Величезне значення має також вивчення й правильне використання мовних засобів вираження думки залежно від мети й змісту висловлювання.

Наймасовішим видом спілкування людей у суспільстві є саме ділове спілкування. Без нього важко обійтися у сфері економічних, правових, дипломатичних, комерційних, адміністративних відносин. Уміння успішно вести ділові переговори, грамотно й правильно укладати ділові папери в цей час стало невід’ємною частиною професійної культури людини – менеджера, керівника будь-якого рівня, службовця.

Сучасна людина повинна володіти наукою ділових відносин, уміти встановлювати й підтримувати цивілізовані відносини з людьми; культура ділового мовлення вимагає від мовців загальної культури, інтелігентності, ввічливості, знання норм літературної мови і вмінь ними користуватись.

Міміка і жести під час виступу.

Майстерність оратора виявляється в посиленні впливу жестом, мімікою. Зайва віртуозність не прикрашає мовця і викликає іронію, ворожість. Від жестів значимих, котрі сприяють успіху промови, необхідно відрізняти безглузді, механічні (струшування головою, поправлення волосся, одягу, вертіння ручки й ін.). Стверджують, що кращий жест той, на який не зважають слухачі, тобто який органічно зливається зі змістом промови. В ораторському мистецтві використовуються:

 ·   Ритмічні жести. Вони підкреслюють логічний наголос, уповільнення і прискорення промови, місце пауз. Наприклад, уповільнений рух вправо при проголошенні фрази «Говорить, що воду цідить».

·   Емоційні передають відтінки почуттів (стиснутий кулак, овальний рух руки).

· Вказівні рекомендується використовувати дуже рідко, коли є предмет, наочне приладдя, на які можна вказати.

·  Образотворчі наочно представляють предмет, показують його (наприклад, кручені сходи).

·   Символічні несуть певну інформацію. До цієї групи відносяться жест категоричності (шабельне відмахування пальцями правої руки), жест протиставлення ( руки виконують в повітрі рух «там і тут»), жест роз'єднання (долоні розкриваються в різні сторони), жест узагальнення (овальний рух двома руками одночасно), жест об'єднання (пальці чи долоні рук з'єднуються).

                                                                                                          Коваль Марії                                                                                                           

У народі існує така притча. Жив колись на світі Бог, і була в нього чарівна глина. З цієї глини зробив Бог їжу, житло, знаряддя праці, а ось щастя, як не старався, не зміг. Тоді віддав бог цей невеличкий шматочок глини і сказав: «А щастя своє роби сам». І зник. З тих пір, ймовірно, кожна людина ліпить, що може, і що в неї виходить. «Людина – коваль свого щастя» — стверджує усім нам відома приказка.

А в чому воно, щастя?

Щастя – це жити під мирним небом і яскравим сонцем.

Щастя це бути необхідним, потрібною людиною, любити людей і життя. Як говорив відомий французький філософ Дені Дідро: «Найщасливіша людина та, хто дарує щастя найбільшій кількості людей».

Щастя — птиця, яку ти хочеш зловити, а вона не дається, відлітає, піднімається все вище і вище. В житті його так багато, що вистачить на всіх. Тільки його треба знайти. І людина шукає його все життя.

Філософи у свою чергу, в усі часи намагалися вивести свою формулу щастя.

В зв'язку з цим, доречна буде наступна цитата: «До щастя, можна дійти двома шляхами. Перший шлях — зовнішній. Купуючи краще житло, кращий одяг, спілкуючись з друзями, ми можемо в тій чи іншій мірі знайти щастя і задоволення. Другий шлях — це шлях духовного розвитку, і він дозволяє досягти щастя внутрішнього. Однак ці два підходи не рівноцінні. Зовнішнє щастя без внутрішнього не може тривати довго. Якщо життя малюється вам в чорних фарбах, якщо вашому серцю чогось бракує, ви не будете щасливі, якою б розкішшю себе не оточили. Але, якщо ви досягли внутрішнього спокою, то можете знайти щастя навіть у найважчих умовах.», — ці слова прозвучали з вуст Далай-лами XIV.

Корженівської Дарини

Мова росте елементарно, разом з душею народу. (Іван Франко)

Кожна країна має національну мову-одну, дві, а то навіть і більше.

Щодня люди спілкуються рідною мовою. Але багато людей спілкуються і не тільки рідною мовою.

На мою думку, якщо люди будуть спілкуватися рідною мовою, то мова буде рости, розвиватися.

І саме мова буде жити з душею народу, з душею кожної людини.

Євгейчук Ірина

Національно-мовне виховання в родині і школі

Майбутнє України залежить від сучасного осмислення проблем національно-мовного виховання дітей у сім’ї і школі. Антиукраїнська політика державного рівня, яка проводилася впродовж кількох десятків років, змінила свідомість українця, породила комплекс меншовартості, непрестижності. Власне, цим зумовлена русифікація сучасної міської сім’ї.

Зрозуміло, що дитина, яка зростає в українськомовній родині, не лише вчиться берегти пам’ять свого роду, шанувати традиції і історичне минуле свого народу. Вона з малих літ усвідомлює свою належність до української нації, що відповідно впливає на формування її почуття власної гідності. Змінити мову спілкування сучасної сім’ї досить проблематично, а от навчити дітей рідної забутої мови цілком можливо. Це залежить, насамперед, від мовної політики держави, яка повинна націлити всю освітню галузь на відродження української мови. Треба надати матеріальну підтримку вчителеві, і це буде одним з важливих стимулів у його роботі, що відіб*ється через певний час у самосвідомості молодого покоління, якому допомогли повернути не лише національно-мовну свідомість, а й власну гідність.

Міміка і жести під час виступу

Рухи і жестикуляція – не лише природні елементи поводження оратора перед публікою, а і додатковий засіб впливу на аудиторію.

Вигляд оратора, який тривалий час нерухомо стоїть за трибуною, стомлює аудиторію, слухачі починають рухатись на місцях, їх увага послаблюється. Тому досвідчений оратор декілька разів змінює позу, особливо під час тривалої доповіді чи промови. Однак не слід впадати в іншу крайність: якщо оратор увесь час рухається, складається враження, що він не може знайти собі місця.

Діапазон рухів оратора, що виступає за трибуною, звичайно обмежений її розмірами. Виступ без трибуни, коли публіка бачить оратора, вимагає від нього кращих рухливих навичок. Слід надавати перевагу рухам вперед і назад, а не рухам убік. Крок уперед в потрібний момент посилює значимість того чи іншого місця в промові, допомагає зосередити на ньому увагу аудиторії. Роблячи крок назад, оратор ніби дає можливість аудиторії «відпочити», а потім переключає її увагу на інше місце в промові.

Жести і міміка виникають ніби самі по собі, виходячи із змісту промови, її емоційного накалу. Вони нерозривно пов'язані з рухом думок і почуттів оратора. В ораторському мистецтві разом з вказівними і описовими жестами використовуються жести емоційні (стиснутий кулак, витягнута рука, рухи руками і головою).

Отже, жести і міміка, як елементи кінетичної системи спілкування, впливають на зоровий канал сприйняття, акцентують увагу аудиторії на змісті інформації, що надходить по слуховому каналу, підвищують її емоційність і сприяють її кращому засвоєнню.

Відродження рідної мови та традицій народу

Один із яскравих прикладів зв’язку української культури та народних вірувань є лялька – мотанка. Сучасні діти звикли до гарних пластикових ляльок, які так схожі на людей. Українські діти декілька століть тому гралися зовсім іншими іграшками, які були зроблені із соломи. Ця лялька немає обличчя, вона дуже проста, але має велике значення в традиціях українців. Споконвіку її виготовляли з соломи та залишків тканини. В колиску спочатку клали ляльку-мотанку, а потом дозволялося покласти немовля. За повір’ями, ця іграшка оберігала домівку від зла, відганяла негаразди. Вона є символом народної мудрості, символізує матір.

Вишиванка – це національний український одяг, який є типовим для усіх куточків нашої країни. Типи малюнків на вишитих сорочках – це не просто фантазія майстра. Орнаменти мають певні територіальні особливості, несуть в собі історію нашого народу. На українських вишиванках можуть бути зображені рослини, тварини або абстрактні геометричні малюнки.

Важливою ланкою в ланцюгу народної культури та традицій є відродження села та пропагування сільського способу життя серед населення великих міст. Популярним серед українців стає зелений туризм, завдяки якому широким масам населення стали відомі народні звичаї,  традиції, популярною стала українська їжа та українські види дозвілля.

Сьогодні ми можемо вільно спілкуватися українською мовою, одягати вишиванки, використовувати рушники під час свят та співати пісні українською. Тільки нашою спільною наполегливою працею можна не тільки відродити культуру, а й покращити наше сьогодення. Відродимо наші традиції та культуру разом!

Бабуся...

 Останнім часом часто згадую  свою бабусю … На превеликий жаль, давно не бачилась з нею.

Бабуся в мене дуже працьовита.  Завжди встає з ліжка після третіх півнів і відразу починає працювати – готувати, прибирати, поратись в городі. І при цьому ніколи не жаліється. Бабуся казала, що в її житті не все було так солодко: була і гіркота втрати близьких їй людей, і скрутне матеріальне становище.  Усе необхідне для життя було потрібно заробляти наполегливою працею, з самого дитинства ніщо не підносилося на срібному блюдечку. Та зараз, здавалось би, вона має все необхідне, але всеодно продовжує поратись в городі та вести господарство, давати всьому лад. Навіть на пенсії вона ніколи не б*є байдики. Просто інакше вона вже не може.

Характер у рідненької просто золотий: ми навіть не сварились ніколи. Хоча, вона любить втерти мені маку! Та за це я її і люблю, адже вона завжди допоможе порадою, а, де необхідно, і  прочуханки задати може. Бабусю, дякую за те, що Ви є!

З давних-давен відомо, що у житті щасливі моменти тісно переплітаються з миттєвими труднощами та негараздами. Інколи, випадково або з власної необережності ми потрапляє у халепи, які псують наше життя. Необдумані слова, вчинки в один момент можуть зруйнувати плани на майбутнє.

В народі говорять: «В болото влізти легко, а назад хоч воли впрягай». Збрехавши, людина потрапляє в павутиння обману, з якого не може визволитись без щирого покаяння. Дехто, потрапивши під вплив ровесників, починає гратися наркотиками, зловживати спритними напоями. Я вважаю, що позбавитись цих смертельних звичок самостійно майже неможливо, або ж потрібно мати сильну волю, щоб захотіти пізнати себе та перебороти власні «чорні сторони». Не кожен на це здатний.

Анорексія – одне з найнебезпечніших захворювань серед підлітків. Молоді дівчата, отримавши омріяні сорок чотири кілограми, втрачають справжнє «я», а разом з тим сенс життя.

Тоді батькам та друзям важливо бути поряд, допомогти дитині побачити красу навколишнього світу, довести, що чим темніша ніч, ясніші зорі. У будь-якій ситуації є речі, які надихають і радують око.  Шляхом спілкування, дівчина зрозуміє, що життя  — невимовно прекрасне, а зовнішність не відіграє найважливішу  роль у нашому житті. Спільними зусиллями хвороба відступить, негаразди минуть, а найголовніше з’явиться бажання жити.

Із малої іскри вогонь буває. Я не вірю в кохання з першого погляду, але схильна приймати думку, що для реалізації масштабного проекту інколи потрібно лише створити невелику ідею. Навіть Достоєвський у своєму творі «Злочин і кара» зауважив, ідеї літають у повітрі, потрібно лише їх правильно розтлумачити.

 Що може привести людину до перемоги? Гроші, матеріальні речі, прагнення до визнання? Неважливо, бо кожен з нас має особливі цілі у цьому інформаційному світі. «Місяць – козацьке сонце», — говорили у давнину. Нині досягти мети можна лише за умови визнання авторитетів, вмінню дослухатися до порад досвідченіших людей. Зазначу, ми повинні ставити нові цілі і намагатися досягти їх понад усе. Ніколи не можна зупинятися на тому, що маєте, бо навіть незначні намагання змінити долю ніколи не будуть марними: «Хоч річка невеличка, а береги ламає».

Без мрій людина не вижила б. Саме вони закликають до дій та дарують натхнення. На моє переконання, з одного боку ми повинні вдосконалювати себе, бути помічниками для близьких та друзів, а з іншого -  ворогами недоліків і ліні.

Освіта. Саме вона є невід’ємною частиною нашого життя, вона визначає майбутнє кожної людини, вона є рушійною силою прогресу. Кожного року тисячі ще вчорашніх школярів мають зробити вибір на користь того чи іншого навчального закладу, вирішити у 16-17 років своє майбутнє. Чи можна у такому ранньому віці адекватно оцінити свої можливості, вподобання та обрати майбутню долю? Гадаю, що це доволі нелегко. Саме тому останнім часом набуває популярності здобуття освіти у дорослому зрілому віці. Що ж спонукає людей до таких рішень?

 Неважливо, чому людина у 40 років вирішує здобувати вищу освіту. Можливо, у неї не було можливості зробити це раніше, або вона зрозуміла, що довгий час жила не своїм життям. Головне – вчитися ніколи не пізно. Н.С. Станіславський говорив: «День, у який ви не дізналися для себе нічого нового, минув даремно». Хіба може бути даремним той час, коли доросла і сформована   особистість вирішує змінити своє життя, навчитися чомусь новому, дізнатися більше, самовдосконалитись? Звісно, ні.

«Здобудеш освіту – побачиш більше світу», — так говорить народне прислів’я. Справді, невже нові знання стануть для вас тягарем? Ні, вони допоможуть відкрити нові можливості, дадуть змогу краще розуміти людей і самого себе. А коли людина живе у гармонії з собою, вона хоче пізнати інших, подорожувати, відкривати нове і незвідане.

Бажання навчатися у дорослому віці – це не стареча забаганка, як дехто може подумати. Просто людина, що вирішила отримати освіту розуміє: потрібно вчиться – завжди пригодиться. Особисто у мене такі люди викликають захоплення. Якщо ти у дорослому віці вирішуєш змінити своє розмірене життя, маєш нові сподівання і цілі, намагаєшся пізнати те, чим живе сучасність, значить ти – людина сильна і цілеспрямована.

Отже, освіта – це поняття, що не має вікових обмежень та рамок. Якщо і в 70 ви вирішили, що можете і маєте дізнатися щось нове – неодмінно дійте; як казав П. Буаст: «Освіта – це скарб».

Резнік Тетяна